"ФізМат - вектор" №1(42) вересень 2012 (розмір 7,23 МБ)

           Розвиток інформатики як наукової і прикладної дисципліни, активне використання молоддю технічних новацій в галузі сучасного контенту, впровадження сучасних інформаційних засобів в навчальний процес, вдосконалення шкільних навчальних програм з необхідністю зумовлюють потребу у постійному підвищенні кваліфікації сучасного вчителя. Це сьогодні розуміють не тільки адміністративні органи, а і пересічні вчителі. Особливого підходу у вирішенні проблеми вдосконалення підготовки потребують вчителі інформатики, оскільки їх рівень професійної майстерності відповідає потенційному авторитету серед учнів.

           Саме тому на базі кафедри інформатики Сумського державного університету ім. А.С.Макаренка започаткував роботу науково-методичний семінар «Навчання інформатики: професійне зростання та творчий пошук».

           Мета семінару: презентувати досвід роботи вчителів інформатики Сумського регіону та сприяти підвищенню рівня їх професійної майстерності.

           Форми роботи семінару: тематичні секції, тьюторські майданчики, майстер-класи, тренінги, вебінари, круглі столи.

           Перше засідання науково-методичного семінару пройшло на початку червня. В ньому прийняли участь 27 вчителів-методистів Сумського регіону [http://kafinformatiki.at.ua/board].

           Аналіз виступів говорить про те, що на Сумщині є проблеми із кількістю та якістю комп’ютерної техніки в школах, особливо сільської місцевості, наявністю доступу до мережі Інтернет, можливостями використання комп’ютерної техніки на уроках з різних предметів. Частково учасники семінару підняли питання впровадження інформаційних засобів на уроках математики, зокрема, було презентовано досвід використання програм динамічної геометрії та електронних підручників, які були розроблені вчителями.

           Але основною проблемою вчителі назвали брак часу на освоєння нових програмних продуктів, які варто використовувати в навчальному процесі і з якими варто знайомити школярів, а також неможливість їх освоїти швидко самотужки. Тому було вирішено наступні семінари зорієнтувати на практичну складову професійної майстерності вчителів інформатики і започаткувати курси з вивчення сучасних програмних продуктів для обробки відео, флеш-анімації, використання вільного ПЗ тощо. Наразі розробляються відповідні робочі програми та визначаються форми проведення занять, на які запрошуються не тільки практикуючі вчителі, а і майбутні.

Семеніхіна Олена Володимирівна

           Ось і закінчилось ще одне довгоочікуване літо… Хтось подорожував Україною, хтось засмагав на пляжах Криму, а в мене залишились безмежно позитивні спогади про літню практику. А відбувалося це біля с. Курган Лебединського району в наметовому таборі ДСПЦ «Сигнал».

           Знаючи, що в таборі мене чекають лише хлопці, морально налаштовувалась на найгірше. Але я глибоко помилялась, діти дуже добрі, веселі та працьовиті. Оскільки це була перша зміна, їм довелося облаштовувати табір.

           Вперше побачила таких всебічно розвинених хлопців від 10 до 15 років. Вони не лише грають в футбол, теніс, шахи; ходять на річку; ловлять рибу; а й спостерігають за небесними світилами; читають фантастику, наукову літературу; під час табору відвідують лекції з фізики та історії, які проводяться викладачами сумських ВНЗ; пишуть власні наукові реферати; і що мене найбільше здивувало: дуже швидко вчаться ліпити вареники.

           А ще яскраві враження залишив похід з дітьми по шовковицю. Дивишся на них і згадуєш, що колись сам був таким. Цей табір дав можливість в думках повернутися у власне дитинство, і днів практики промайнули непомітно.

           Тож якщо у вас є бажання пройти літню практику або просто відпочити і допомогти, і ввечері співати пісні під гітару приїжджайте в наметовий табір ДСПЦ «Сигнал» (на правах реклами).

Оля Коцур, 542 група

           Я, Басова Аліна Олександрівна, проходила практику у літньому таборі «Сузір’я» . Працювала вихователем у ІІ загоні. Так, як це був мій перший досвід самостійної роботи з дітьми, то як і всі адекватні люди я дуже хвилювалася. За декілька днів до виїзду у табір перечитала всю доступну мені літературу про роботу з дітьми, роздрукувала безліч різних ігор, розробок свят, казок та пісень на новий лад і ще багато всяких цікавинок, які б могли сподобатися хлопчикам та дівчаткам. Отже, можна сказати, що до зустрічі з дітьми я була у повній бойовій готовності.

           Працювати мені довелося з 31-ю дитиною, вони були різного віку, від 11 до 17 років, але це не принесло мені якихось значних незручностей. Дітлахи виявилися на подив дружніми та веселими.

           Дуже сподобалося мені те, що «Сузір’я» - це наметовий табір і моїм піонерам доводилося багато що робити власними руками для того щоб зробити своє перебування в таборі більш зручнішим. Я вважаю що це дуже добре, бо вони привчалися не тільки колективно працювати, а й бережно відноситися до речей, бо те що було зроблено своїм трудом руйнувати шкода.

           Так як зміна була протягом 14 днів, а це дуже мало, то ми, вожаті, намагалися зробити так, щоб дітлахи запам’ятали своє, хоч і не дуже тривале перебування у таборі на завжди. А отже, їх графік був насичений різними конкурсами, спортивними іграми та змаганнями, колективно творчими справами та багато чим іншим. Бувало навіть таке, що в один день проводилося до п’яти різних видів розваг, але це зовсім не втомлювало хлопців та дівчат, а навпаки всі були у захваті від того що їм доводилося сидіти просто так і сумувати.

           При знайомстві с загоном я була вражена, бо кожна дитина мала своє захоплення, вони всі були кмітливі, талановиті, розумні та спортивні. Хлопці займалися різними видами боротьби, спортивним туризмом, футболом, волейболом та атлетикою. Один хлопчина навіть мав дуже гарний голос і грав на гітарі. Дівчата ж гарно малювали, писали вірші, одна навіть грала на барабанах, були такі що займалися спортивним туризмом і разом з хлопцями грали в футбол та волейбол.

           Під час перебування у таборі я намагалася виховувати у них повагу один до одного, та навчити працювати і відпочивати у колективі, бо це є дуже важливим у житті. І була дуже задоволена тим, що хоч, і не відразу але мені це вдалося. Бо мій загін був найдружніший, хлопці допомагали дівчатам і не ображали їх, а дівчата в свою чергу допомагали хлопцям. Загін не розділявся на мікрогрупи, вони все робили разом.

           Найбільше мені сподобалося і мабуть я запам’ятаю це на все життя, як це приємно, сидіти у вечорі, серед лісу, всім загоном навколо багаття і разом співати пісні під гітару. Це залишає незабутні враження, які просто не передати словами. А після годин такого релаксу дітлахи заспокоєні і щасливі йдуть спати.

           Найщиріші слова вдячності я хочу сказати своєму адміну, колективу, та першу чергу директору табору, і старшому вожатому, бо завдяки їм мені вдалося знайти спільну мову з дітьми і навіть коли я не знала, що робити, і як себе вести в певній ситуації, вони завжди давали мені корисні поради, і приходили на допомогу.

           І в завершення хочу сказати, що після літньої практики я зрозуміла, що не помилилася коли поступила в педагогічний університет, бо я насправді захопилася роботою з дітьми, ми стали як одна велика родина в якій всі цінують і поважають один одного та оточуючих. Це насправді те, чим я хочу займатися в подальшому житті.

Аліна Басова, 442 група

Чкана Ярослав Олегович (01.09) Розуменко Анжела Оурелянівна (05.09) Салтикова Алла Іванівна (08.09) Удовиченко Ольга Миколаївна (19.09) Бойко Ольга Михайлівна (20.09) Іваній Володимир Степанович (24.09)